Камінецький В. К. Екологічні та господарські основи напіввільного утримання копитних (на прикладі державної організації "Резиденція "Залісся" та Азово-Сиваського національного природного парку)

У дисертаційній роботі змальовано формування популяцій копитних в умовах надмірної щільності населення та штучного обмеження площі існування. В лісових угіддях державної організації "Резиденція "Залісся" щільність копитних сягає 122 особини на 1 тис. га. У степовому біотопі Азово-Сиваського національного природного парку цей показник становить 519 особин на 1 тис. га. Досліджено формування міжвидових зв'язків між окремими популяціями копитних. Встановлено соціальну ієрархію видів, що перебувають на одному трофічному рівні. Для популяції кожного виду наведено чинники, що впливають на динаміку його чисельності. Пристигаючі соснові насадження з розвиненим підліском є пріоритетними угіддями для благородного оленя, звідки він витісняє лань і козулю у свіжі та сухі бори, де переважають сосново-зеленомохово-лишайникові асоціації. За умови спільного утримання лося і плямистого оленя, останній домінує у чорновільхових насадженнях з багатим підліском та трав'яним покривом, а поширення лося обмежується сосновими молодняками. Високий рівень біотехнії зумовлює незалежність дикого кабана від характерних вологих стацій та нейтральні відносини з іншими видами копитних. Муфлон найповніше освоює трофічні ресурси Степової зони, відтак є найбільш пристосованим видом до умов відкритого біотопу. Між тим, за його відсутності, лань проявляє вищу екологічну пластичність, ніж благородний олень.