Ременюк Ю. О. Продуктивність ланки сівозміни за різних обробітків ґрунту в умовах північного Лісостепу України

У дисертації наведено результати польових, лабораторних досліджень, проведених у стаціонарному польовому досліді, теоретично обгрунтовано вплив систем основного обробітку на показники продуктивності ланки сівозміни та родючості ґрунту. Досліджено вплив заходів основного обробітку ґрунту у ланці зерно-бурякової сівозміни: вико-вівсяна сумішка - пшениця озима - буряки цукрові на родючість чорнозему типового вилугуваного, забур'яненість бур'яновими компонентами агрофітоценозу, ріст, розвиток, урожайність і якість культур, економічні та енергетичні показники. На основі результатів аналізу встановлено, що із застосуванням систематичного плоскорізного обробітку, мілкої оранки та чизеля у сівозміні зростає щільність ґрунту впродовж вегетації пшениці озимої і буряків цукрових. Стабілізація агрегатного складу грунту відбувається за використання полицевих систем обробітку, а при безполицевих, навпаки, ґрунтові агрегати руйнуються Використання у сівозміні комбінованого обробітку ґрунту (під буряки цукрові мілка оранка з наступним безполицевим розпушуванням "Параплау" на глибину 30-32 см, інші культури - оранка на 20-22 см забезпечує збільшення вмісту гумусу у шарах ґрунту 0-10 см і 0-30 см, при цьому відзначено найменші втрати гумусу. Високу продуктивність зерно-бурякової сівозміни забезпечує система обробітку, яка включає поєднання мілкої оранки на глибину 12-14 см з глибоким безполицевим розпушуванням "Параплау" на 30-32 см під буряки цукрові, а інші культури - оранка на 20-22 см.