Полохова Н. В. Своєрідність психологізму в художній прозі Є. Гуцала 70-х рр. ХХ ст.

Об'єкт - проза Є.Гуцала 70-х років. Мета - визначити функцію та своєрідність психологізму в прозі Є.Гуцала 70-х років ХХ ст. як найпродуктивнішого засобу індивідуалізації героя та зображення світу. Методи - системно-функціональний, порівняльно-історичний та психологічний аналіз. Досліджується своєрідність психологізму в художній прозі Є.Гуцала 70-х років ХХ ст. При цьому увага акцентується на вираженні внутрішнього світу героїв за допомогою таких психологічних засобів, як внутрішній монолог, внутрішній діалог, невласне пряма мова, інтонація, психологічний портрет, психологічна деталь, прийом сну, рефлексія, сповідь, техніка потоку свідомості тощо. Концептуально-змістові особливості психологізму в новелах, оповіданнях, повістях Є.Гуцала 70-х років ХХ ст. простежуються шляхом виявлення структурних складників моделі світу, дослідження наративної організації тексту та визначення функцій інтертексту. Уперше розглядається психологічна функція інтертексту в прозі митця, розкривається психологічна вмотивованість вчинків незвичного гуцалівського героя - дивака, філософа, рефлектуючого інтроверта. У реалістичній прозі Є.Гуцала поєднані різні типи психологізму, проте домінуючим є психолого-аналітичний підхід до відтворення внутрішнього життя особистості, виявлення її Я. Сфера - навчальний процес.