Терехова І. О. Ідеал прекрасного в прозі Т.Г. Шевченка.

Об'єкт - повісті, Щоденник і листи Т.Шевченка. Мета - обґрунтування Шевченкової концепції прекрасного в природі, мистецтві, людині та суспільстві. Методи - типологічний, біографічний, порівняльний, психоаналітичний. У роботі розкрито зв'язок естетики та літератури, охарактеризовано відношення прекрасного на рівні природа / мистецтво / соціум, з'ясовано, що проза письменника є оригінальним явищем, оскільки не вписується в канони тогочасної літератури, вона вбирає в себе як національні, так і європейські літературно-естетичні традиції. Авторська візія краси в природі, мистецтві, людині, суспільстві постає індикатором світогляду митця, визначає його актуальні й нині літературно-мистецькі орієнтири. Результатом дослідження є аналіз прозової спадщини Т. Шевченка з акцентом на ідеалі прекрасного, що дає перспективи для нових досліджень і розширює коло творів, на основі яких можна вивчати нову українську літературу. Сфера - навчальний процес.