Тендітна Н. М. Естетика смерті у прозі Є. Пашковського та О. Ульяненка.

У дисертації досліджується естетика смерті в українській літературі кінця XX - початку XXI ст. з позиції психоаналітичної інтерпретації. Представниками психологічно-естетичної двополюсності сучасної української літератури вважаються Є. Пашковський та О. Ульяненко. Образи смерті, представлені в їхніх творах, свідчать про танатоцентричність постмодерної епохи. Є. Пашковський наближається до психологічного типу неоексперсіоніста, релігійному світогляду якого властивий есхатологізм. На основі глибинно емоційного ставлення до життя він вдається до експресивного осмислення історичних національних катастроф, але концентрує не смерть, як О. Ульяненко, а трагізм. Заради видовищності смерті О. Ульяненко використовує шокуючу натуралістичну поетику, розвінчуючи психопатологічний індивідуалізм. Його художній танатології притаманний демонічний містицизм, основою якого є натуралістичне виявлення психологічної тіні в людського суб'єкта, який прагне до незвичайної самореалізації. Письменник витворив небачену раніше в українській літературі некрофільську стилістику, яка поєднується з демонізацією картини світу.