Терещенко Т. М. Синтаксичні особливості простого речення у турецькому розмовному мовленні: взаємодія вербальних та невербальних засобів спілкування.

Дисертація присвячена виявленню та теоретичному обґрунтуванню синтаксичних особливостей простого речення у турецькому розмовному мовленні, виявленню структурно-комунікативної специфіки функціонування неповних речень та розкриттю функціональних особливостей еліптичних конструкцій у сучасному турецькому розмовному мовленні. У роботі з’ясовується природа неповних речень у формально-синтаксичному й комунікативному аспектах, визначаються основи організації мовної семантики в конструкціях з опущеними одним чи кількома членами речення, розкривається структурно-комунікативна специфіка функціонування неповних речень у сучасному турецькому розмовному мовленні, здійснюється структурний і функціональний аналіз взаємодії вербальних і невербальних компонентів комунікації на основі простого речення сучасної турецької мови. У дисертаційному дослідженні розглядаються невербальні компоненти комунікації як фіксований аналог, модель спонтанного розмовного мовлення, структура якого вимагає відтворення вербальних реплік мовців у сукупності з невербальними засобами комунікації, виділяються 3 основні класи: 1) кінесичні; 2) проксемічні та 3) просодичні НКК, а також з’ясовується механізм їхньої взаємодії із вербальними компонентами комунікації.