Об'єкт дослідження: Будова твердих тканин молочних зубів людини. Мета дослідження: Встановити залежний зв'язок між структурними особливостями твердих тканин (дентину й емалі) молочних зубів і морфологічною специфікою їхнього каріозного ураження. Методи дослідження: Отримання полірованих шліфів молочних зубів людини, занурених в епоксидну смолу; протравлення твердих тканин зуба в хелатоутворюючому агенті ЕДТА; виготовлення вугільних реплік емалі та дентину; методи скануючого і трансмісійного електронного мікроскопа. Теоретичне і практичне значення отриманих результатів: Одержані результати намічають шлях до остаточного вирішення проблеми етіопатогенезу карієсу іі дають підстави для необхідності перегляду існуючих способів лікування каріозного ураження молочних зубів. Наукова новизна отриманих результатів: Встановлено, що на відміну від постійних зубів молочні зуби людини характеризуються обширнішою пульпарной камерою і пропорційно меншою товщиною дентину. Отже, дентинні канальці молочних зубів представляють собою більш короткі шляхи, по яких здійснюються обмінні процеси між пульпою і емаллю. Принципово важливо, що в молочних зубах відсутній читко виражений бар'єр між дентином і емаллю у вигляді розмежувальної волокнистої пластинки, як це має місце в постійних зубах. Отже, в молочних зубах обмінні процеси між дентином і емаллю здійснюються без наявності істотної перешкоди. Вперше показано, що емаль молочних зубів відрізняється спрощеною будовою, яка, в порівнянні з постійними зубами, полягає не тільки в меншій товщині, але і в своїй внутрішній структурі. Із-за більш простої композиції елементарних структур, якими є кристалічні волокна /емалеві призми/, в емалі молочних зубів не виділяються певні шари, які властиві для емалі постійних зубів. Пріоритетним є положення, згідно якого, вказані вище морфологічні особливості молочних зубів відносяться до чинників, що обумовлюють зниження їх стійкості до каріозного ураження. У плані розкриття першопричини каріозного процесу в роботі звертається увага, що локальне пошкодження емалі молочних зубів при поверхневому карієсі нерозривно пов'язане з альтерацією дентину у вигляді променистих тяжів, що тягнуться від стінки пульпової камери до базального шару, пошкодженої емалі, які по всіх ознаках відповідають відомому в літературі поняттю "мертвих трактів". Прогресування каріозного процесу і перехід його в середню тяжкість поразки твердих тканин супроводжується масованою інфільтрацією дентинних канальців "мертвих трактів" клітинними елементами, які по зовнішніх ознаках нагадують імунокомпетентні клітини. Вперше в практиці наукових досліджень вивчені молочні зуби після їх радикально-оперативного лікування з приводу середнього карієса, що передбачає накладання пломби при збереженні життєдіяльної пульпи. Встановлені морфологічні ознаки, що демонструють відновлення в них каріозного процесу з локальним пошкодженням дентину і емалі навколо цілісної пломби. Приведені вище факти більшою мірою можуть служити на користь ендогенної природи карієсу, який з цієї точки зору повинен розглядатися як місцеве системне захворювання з морфологічним субстратом ураження твердих тканин зубів. Ступінь впровадження: основні результати дослідження впроваджені в навчальний процес на кафедрах анатомії, гістології, цитології і ембріології, а також на кафедрах стоматологічного профілю ВДНЗУ «Українська медична стоматологічна академія» та Харківського національного медичного університету.
