Попенко Н. В. Вплив системної та інгаляційної кортикостероїдної терапії на ремоделювання кісткової тканини у хворих на бронхіальну астму

Об'єкт дослідження - бронхіальна астма персистуючого перебігу легкого, середнього ступеня тяжкості та тяжка. Мета - підвищити ефективність ранньої діагностики ускладнень лікування бронхіальної астми, а саме ремоделювання кісткової тканини та прогнозування його виникнення на основі вивчення ряду індивідуальних характеристик людини. Методи дослідження - клінічні, функціональні, клініко-лабораторні, біохімічні, ультразвукова денситометрія та рентгеностеоденситометрія, антропометричні, статистичні. Результати - вивчення маркерів ремоделювання кісткової тканини показало, що у 47,46 % пацієнтів, які страждають на бронхіальну астму понад 5 років, має місце зниження вмісту кальцію у сироватці крові та підвищення його екскреції з добовою сечею. Встановлено, що зменшення кальцію у сироватці крові та збільшення його екскреції з добовою сечею спостерігається через 2 роки після початку прийому системних глюкокортикоїдів у дозі 10-25 мг/добу. Достовірне зниження вмісту неорганічного фосфору у сироватці крові порівняно зі здоровими особами спостерігається у 16,95 % хворих на бронхіальну астму. Прийом інгаляційних глюкокортикоїдів у дозі 500-1500 мкг/добу не впливав на зміни маркерів ремоделювання кісткової тканини. Остеопенічний синдром частіше розвивається у жінок-носіїв фенотипу N та у чоловіків-носіїв антигену крові 0(І), у яких переважає ендоморфний компонент соматотипу. Галузь застосування - пульмонологія, терапія.