Чічур Д. А. Ефективність модифікованого методу імуносупресивної терапії у хворих на регматогенне відшарування сітківки

Дисертацію присвячено підвищенню ефективності лікування хворих на РВС, спрямованого на попередження рецидивів захворювання та його розвитку на парному оці, шляхом застосування модифікованого методу імуносупресивної терапії на основі вивчення активності аутоімунного процесу у пацієнтів із різним перебігом хвороби. У дослідження було включено 170 пацієнтів із РВС. Виділено два типи клінічного перебігу ДРВС: I тип - сприятливий, спостерігається у 13,7 % випадків, характеризується схильністю до одночасного ураження обох очей, відсутністю вітреоретинальної тракції, низьким рівнем рецидивів та високою результативністю екстрасклерального пломбування, яка сягає 100 %; II тип - несприятливий, спостерігається у 86,3 % випадків, характеризується послідовним ураження очей, виразною вітреоретинальною тракцією, частим застосуванням ендовітреальної хірургії та зниженням ефективності хірургічного лікування до 57,0 %. Встановлено, що у 80 % випадків одним із патогенетичних механізмів розвитку РРВС та ДРВС виступає надмірна активація аутоімунних процесів та їх підтримання. Це проявляється суттєвим (в середньому на 50-75 %) посиленням синтезу аутоантитіл до тканин ока (найбільш високі значення рівнів аутоантитіл спостерігали в групі з ДРВС: до СТ - 19,2 у.о., до нейроепітелію - 13,6 у.о., до ПХК - 22,6 у.о.) та їх тривалою персистенцією, що призводить до зростання їх вмісту, підйому рівнів Ig та ЦІК як у сироватці крові, так і в рідинах ока. Застосування ГК (системно та місцево) в комплексному лікуванні хворих із високими рівнями циркулюючих аутоантитіл до тканин ока (20,0 у.о. та вище) перешкоджає реалізації аутоімунних цитотоксичних реакцій і, таким чином, зменшує ризик рецидивів та виникнення РВС на парному оці. Ефективність запропонованої схеми лікування склала 82,0 %: кількість рецидивів у хворих з ОРВС зменшилася з З5,7 до 4,2 % та у осіб з ДРВС - із 76,9 до 18,8 %.