Кожухар Т. В. Продуктивність пшениці озимої залежно від норм добрив та обробки насіння азотфіксуючими мікроорганізмами у Правобережному Поліссі України.

Дисертацію присвячено питанням удосконалення технології вирощування пшениці озимої м'якої з метою підвищення врожайності і поліпшення якості зерна та насіння за рахунок взаємодії технологічного (мінеральні добрива) та біологічного (інокуляція насіння біопрепаратом на основі азотфіксуючих мікроорганізмів) чинників. Встановлено, що ефективність кожного з елементів технології вирощування зростає за їхнього комбінованого застосування. Приріст урожайності від використання біопрепарату становив 17-19 %; удобрення - 48-60 %; удобрення і передпосівної інокуляції насіння біопрепаратом - 65-97 %. Таким чином, застосування біопрепаратів є дієвим екологічно безпечним і економічно виправданим елементом технології вирощування пшениці озимої, який дозволяє зменшити норми мінеральних добрив за одночасного зростання врожайності зерна ІІ класу якості на дерново-підзолистих супіщаних ґрунтах до рівня 4,6-4,8 т/га. Виявлено економічно і енергетично оптимальне поєднання передпосівної інокуляції насіння біопрепаратом на основі Azotobacter chrоococcum та внесення мінеральних добрив у нормі N60P60K60 за проведення підживлення у фазі кущення N30 у технології вирощування пшениці озимої м'якої сорту Подолянка. Зберігання зерна в нерегульованих умовах є найефективнішим протягом 6-9 місяців, що не призводить до істотного погіршення показників фізичної і технологічної якості зерна. Тривале зберігання насіння потрібно проводити в регульованих умовах.