Проценко І. Ю. Структурно-семантична характеристика лексики на позначення віку людини в іспанській та українській мовах

У дисертації здійснено комплексний зіставний аналіз лексики, що називає людину за віком в іспанській та українській мовах, з метою виявлення їх спільних та відмінних рис. Результатом дослідження є визначення моделей формування слів за віковою ознакою, встановлення продуктивності способів утворення цих лексем, з'ясування кількісного складу лексико-семантичних груп (ЛСГ) іменників, що поєднують лексеми, які досліджуються, виявлення домінанти цих ЛСГ та особливостей формування їх периферії. Аналіз лексем, що називають людину за віковою ознакою в іспанській (421 одиниця) та українській (478 одиниць) мовах, дозволяє стверджувати, що в досліджуваних мовах найбільш продуктивним є семантичний спосіб словотвору, значну роль в українській мові грає морфологічний спосіб. Серед семантичних способів найбільш продуктивним є метафоризація, а з морфологічних - суфіксальний. В обох мовах лексеми, що називають людину за віком, поєднуються у п'ять неоднакових за своєю структурою ЛСГ: дитина, підліток, молода людина, доросла людина, стара людина. У процесі дослідження встановлено, що в іспанській мові для номінації людини за віковою ознакою частіше використовуються лексеми з негативними конотаціями, в українській мові характерним є використання позитивно забарвлених лексем.