На основі аналізу документів і матеріалів досліджено життя та діяльність представників такої соціальної групи, як аграрна інтелігенція радянської України у 20-і рр. ХХ ст. Авторкою вивчені взаємовідносини радянської влади й аграрної інтелігенції. Визначено, що серед представників обох цих конкуруючих еліт бракувало одностайності у відношенні одна до одної. Показана динаміка змін у ставленні аграрної інтелігенції до більшовиків, а також основні точки зору всередині КП(б)У на місце і роль інтелігенції у радянському суспільстві. Наведені підраховані дисертанткою дані щодо кількості аграрної інтелігенції на початку та наприкінці 20 х рр. ХХ ст. Дослідницею узагальнені теоретичні основи проблеми, надане власне визначення поняття "аграрна інтелігенція". У роботі виділені та проаналізовані основні напрямки діяльності аграрної інтелігенції. Підкреслено, що, на відміну від сучасних аграрників, представники аграрної інтелігенції радянської України 20-х рр. ХХ ст. займалися не лише науковою, викладацькою, дослідною, виробничою, адміністративною діяльністю та поширенням агрономічних знань, а ще й змушені були вести культурно-просвітницьку роботу. Обґрунтовано, що трансформація свідомості і повсякденного життя селян, як одне з головних завдань радянської влади, вимагала зміни духовно-культурного простору "старої" і створення духовно-культурного простору "нової" аграрної інтелігенції. Виявлені та досліджені шляхи і механізми впливу радянської влади на трансформацію духовно-культурного простору і побуту аграрної інтелігенції. Розкриті особливості матеріально-побутових умов життя аграрної інтелігенції в місті та в селі. Відображені її матеріальні прибутки та видатки, купівельна спроможність, умови побуту, особливості харчування та одягу, проведення дозвілля, соціальне забезпечення, медичне обслуговування, санаторно-курортне лікування. Дослідницею показано, що усе це змінювалося внаслідок насадження владою нових стандартів життя.
