Амбіцька А. С. Повісті й романи І. С. Нечуя-Левицького: архетипний аналіз.

Уперше в українському літературознавстві здійснено спробу дослідити творчість І. Нечуя-Левицького з позицій архетипної критики та психоаналізу. У роботі простежується специфіка художнього втілення та динаміка архетипів (Води, Космосу, Культурного Героя, Матері, Мудрого Старця, Нового Творення, Персони, Пекла, Раю, Родини, Розіп'ятого Бога, Тіні, Хаосу, Хати, Хресної Дороги), з'ясовуються особливості їх функціонування. Доведено, що в художній системі митця переважають архетипи Розіп'ятого Бога та Тіні, котрі реалізують бачення І. Нечуєм-Левицьким життя та долі українського народу як трагічних. Творчість І. Нечуя-Левицького висвітлюється і в плані психоаналізу. Увага автора дисертації акцентується на самобутності митця, гуманістичній та національній спрямованості його письма, майстерності І. Нечуя-Левицького зображувати виняткові людські характери, простежувати динаміку внутрішнього світу людини в межових ситуаціях, показувати глибинні мотиви її поведінки. Робиться висновок, що, творячи художню модель української дійсності, митець несвідомо скористався архетипами колективного несвідомого, які дали змогу відтворити широку панораму душі українського народу.