Нестелєєв М. А. Суїцидальний дискурс в українській прозі 20-30-х рр. ХХ ст. (психоаналітична інтерпретація)

У дисертації досліджуються художні особливості суїцидальних мотивів у прозі представників "Розстріляного Відродження". Головну увагу приділено аналізу суїцидального дискурсу в літературі, який функціонує на основі процесів семіотизації танатологічних образів (у маргінальних деталях твору) та семантизації смерті (у нав'язливих мотивах тексту). Суїцид показано як дезадаптивний вчинок, наслідок неприйняття ворожого часопростору. Меланхолійні мотиви, що полягають у символізації втрати, виявляються провідною причиною суїцидальної поведінки у прозі модернізму. У творчості М. Хвильового, Г. Епіка та В. Підмогильного суїцидальний дискурс набуває свого найбільшого вираження, і саме психобіографічний аспект дозволяє відчитати особливості автодеструктивної образності їх прози.