Гончарова Н. П. Зміни в суспільно-політичному та культурно-мистецькому житті УРСР в 1920–1930-х роках.

Суспільно-політичне й культурно-мистецьке життя УРСР 1920–1930-х рр. відбувалося за складних умов. Це був період, коли, з одного боку, українська культура отримувала певну державну підтримку (політика українізації); з іншого – це період прихованого, а згодом й відвертого розгортання уніфікаційних процесів у суспільно-політичному й культурному житті. Важливою складовою цього процесу були взаємини сільської й міської культур з наявними між ними значними відмінностями етносоціального й культурно-побутового характеру. Драматизм процесу українізації зумовлювався тим, що партійний і державний апарат, з одного боку, і національна інтелігенція – з іншого, підходили до неї по-різному. Якщо представники української науки, літератури, мистецтва вбачали в ній засіб подолання провінційності, «меншовартості» української культури, піднесення національної свідомості, то владні структури розглядали курс на коренізацію винятково як інструмент зміцнення позицій правлячої партії. Стратегічним напрямом суспільно-політичних й культурно-мистецьких трансформацій упродовж 1920–1930-х років в СРСР загалом й УРСР зокрема стала неухильна тоталітаризація усіх сфер життя, що прийшла на зміну порівняно ліберальній добі «нової економічної політики». Правлячий компартійний режим стрімко й перманентно вибудовував власну тоталітарну ідеолого-політичну й управлінську концепцію, а саме: єдина централізована держава СРСР (з суто декоративними «правами» союзних республік) – єдина правляча партія – єдина ідеологія – єдиний дозволений метод «соціалістичного реалізму» (для мистецької сфери) – (майже) єдина державна мова – російська.