Біла І. В. Метароман Галини Пагутяк: текст і контекст.

Об'єкт - твори Галини Пагутяк. Мета - вивчення художньої структури прози Галини Пагутяк, виявлення в ній властивостей метароману. Методи - типологічний, інтертекстуальний, семіотичний, психоаналітичний, описовий, компаративістика, герменевтика, міфокритика, феміністична критика, "close reading". Робота є дослідженням творчості Г. Пагутяк як зразка літературного явища - метароману. Аналіз романів, повістей, новел та оповідань письменниці дозволив виокремити такі ознаки метароману у її прозі, як структурування індивідуально-авторської моделі світу, що базується на протиставленні жорстокого світу та фантазійного притулку, наскрізні мотиви втечі від світу, пошуку притулку, втраченого раю, спокою, кохання та материнства, моделювання ідентичності героя, його відчуженості від світу, інтертекстуальні та автоінтертекстуальні конструкції, система повторюваних образів. Особливу увагу в роботі звернено на хронотопічні параметри трирівневої моделі світу (жорстокий світ / притулок / проміжна зона (околиця, пустеля, ліс)). При визначенні системи мотивів акцентовано на перевазі мотиву пошуку, що репродукується у фабульних варіантах пошуку притулку, спокою, втраченого раю. Проаналізовано такі види автоінтертекстуальності та інтертекстуальності, як алюзії, варіації на тему претексту, переказ сюжету одного твору в тексті іншого, коментуюче посилання на претекст, дописування чужого або власного тексту. У роботі доведено, що єдність творів Г. Пагутяк забезпечується наскрізними моделлю світу, сюжетними схемами, образами та мотивами. Сфера - навчальний процес.