Крісс Г. Ю. Клініко-лабораторне обґрунтування застосування інтерфероногенної терапії в комплексному лікуванні генералізованого пародонтиту

Дисертацію присвячено розв'язанню актуального в теоретичному та практичному відношенні наукового завдання сучасної стоматології - вивченню особливостей інтерфероногенезу та характеру імунних порушень у формуванні особливостей клінічних проявів генералізованого пародонтиту. На підставі багатопрофільних досліджень встановлено неоднотипний характер змін у функціонуванні інтерферонової системи у хворих на генералізований пародонтит у фазі хронічного і загостреного перебігу патологічного процесу в пародонті, що обумовлює доцільність включення в комплексну терапію захворювання препаратів з різними модулюючими і інтерфероноіндукуючими властивостями або їх комбінацій. Доведено ефективність комбінації місцевої і системної інтерферонотерапії циклофероном в комплексному лікуванні хронічного генералізованого пародонтита I-II ступеню тяжкості, що сприяє швидкій редукції клінічних ознак хвороби, зменшенню частоти рецидивів і клініко-рентгенологічній стабілізації процесу в пародонті на фоні динамічного відновлення загальних імунологічних розладів і параметрів місцевого імунітету. Використання системної іммуномодулюючої терапії циклофероном в звичних і зменшених удвічі дозах супроводжується однаковою клініко-лабораторною ефективністю. При загостреному перебігу генералізованого пародонтиту комбіноване застосування віферону і циклоферону, а також лаферону і поліоксидонію дозволяє усунути дефіцит гуморального і клітинного імунітету, і тим самим істотно підвищити ефективність терапії.