Дисертаційне дослідження стосується проблеми формування граматичних навичок у процесі засвоєння української морфології учнями початкових класів шкіл з польською мовою навчання. Під час дослідження здійснено теоретичний аналіз цієї проблеми; з'ясовано, що в методиці навчання других мов знання з граматики розглядаються як основа розвитку мовленнєвих умінь. В умовах комунікативно орієнтованого навчання засвоєння морфологічного матеріалу відбувається не з метою набуття теоретичних знань з мови, а використання їх у процесі мовлення. Граматичні навички, тобто навички правильного вживання граматичних форм різних частин мови у процесі мовлення, формуються поетапно: мовні знання - первинні мовні уміння - граматичні навички - вторинні (мовленнєві) уміння, що вимагає відповідної організації навчального процесу. Аналіз літератури, що стосується психологічних особливостей засвоєння других мов, показав, що в навчальному процесі необхідно враховувати знання, уміння і навички з рідної, які в одних випадках (за повного збігу мовного матеріалу) можуть позитивно, а в інших (за розбіжностей) - негативно впливати на засвоєння навчального матеріалу з другої мови. З метою виявлення спільного й розбіжностей у дослідженні вперше проведено компаративний аналіз морфологічного матеріалу польської і української мов та згруповано його за ступенем збігу: матеріал, який повністю збігається в обох мовах (I група - усі граматичні поняття й категорії і 35,5% граматичних форм різних частин мови), має частковий збіг (ІІ група - 28,9% граматичних форм), не збігається повністю (ІІІ група - 35,6%). Результати аналізу дали можливість визначити зміст морфологічного матеріалу української мови та врахувати в експериментальній методиці можливості транспозиції знань, умінь і навичок з рідної мови та інтерференції, і відповідно дібрати форми презентації, методи і прийоми, які були спрямовані як на організацію й підсилення транспозиції, так і на подолання інтерференції. Формування граматичних навичок відбувалося за розробленою лінгводидактичною моделлю. В її основу було покладено дидактичні й лінгводидактичні принципи, обумовлені метою навчання та специфікою оволодіння українською мовою як державною. Вона охоплювала такі етапи: пізнавально-аналітичний, пов'язаний із переносом і корекцією граматичних знань; операційно-тренувальний, що передбачав корекцію і формування первинних граматичних умінь і перехід їх у навичку; продуктивно-творчий, пов'язаний із автоматизованим застосуванням засвоєних граматичних навичок у процесі мовлення. Відповідно до кожного етапу добиралися методи і прийоми засвоєння теоретичних знань та формування граматичних навичок. Результати експериментального навчання підтвердили ефективність розробленої методики. Рівні сформованості граматичних навичок зросли в середньому в 2,5 (сільські школи) - 4 рази (міські). Ключові слова: українська мова як державна, польська мова, морфологія, порівняльний аналіз, ступінь збігу, частковий збіг, повна розбіжність, транспозиція, інтерференція, принципи, методи і прийоми навчання, граматична навичка, комунікативні уміння.
