Александрова Д. І. Вплив початкових осмотичних та температурних умов на стійкість еритроцитів ссавців до гіпертонічного шоку

Об'єкт дослідження - гіпертонічний та механічний шок еритроцитів ссавців. Мета роботи - дослідити взаємозв'язок між зміною вихідного стану еритроцитів різних видів ссавців під дією фізико-хімічних факторів (температура, осмоляльність, модифікатори цитоскелет-мембранного комплексу, кріопротектори) та їх стійкістю до гіпертонічного шоку. Методи дослідження - спектрофотометричний, мікрогематокритний, а також методи світлової мікроскопії, потенціометричної іонселективної іонометрії, реєстрації динаміки гіпертонічного гемолізу еритроцитів, механічного пошкодження клітин, осмометрії. Вперше показано, що попереднє часткове зневоднення еритроцитів ссавців (бика, коня, щура) в середовищах, які містять NaCl і сахарозу, збільшує їх стійкість до подальшого гіпертонічного шоку (4,0 моль/л NaCl) при температурі 37, 25, 15, 0°С. Встановлено, що еритроцити ссавців (щура, коня, людини) досягають стійкого стану до гіпертонічного шоку після попереднього зневоднення в середовищах із осмоляльністю 550-800 мОсм/кг. Встановлено, що універсальним фактором, який дозволяє знизити чутливість еритроцитів різних видів ссавців до гіпертонічного шоку в розчині 4,0 моль/л NaCl, є осмоляльність середовища попередньої інкубації клітин, незалежно від його якісного складу (NaCl, сахароза, ПЕО-1500). Вперше показано, що еритроцити людини і щура найбільш чутливі до механічного шоку. Зневоднення еритроцитів ссавців в розчинах 0,4 і 0,6 моль/л NaCl призводить до підвищення їх чутливості до дії механічного шоку.