Панченко О. В. Променева діагностика закритих пошкоджень грудної клітки.

Дисертація присвячена питанню удосконалення променевої діагностики закритих пошкоджень грудної клітки у дорослих постраждалих. За результатами променевих досліджень 110 постраждалих із закритою травмою грудної клітки, які перебували на лікуванні у Державній Установі "Інститут загальної та невідкладної хірургії АМН України". Встановлено, що основними видами закритих травматичних ушкоджень грудної клітки є переломи ребер(97,3%), пошкодження плеври - (85,5%) гемоторакс (21,3%), пневмоторакс (18,1%) та гемопневмоторакс (60,6%), контузії легень (53,6%). Поєднання контузії легень з пошкодженнями плеври спостерігається в 76,3% випадків. Розроблені рентгенологічні показники контузій легень легкого, середнього та тяжкого ступеня обґрунтовані експериментальним та клініко-патоморфологічним дослідженням, які включають рентгенсеміотичні ознаки, площу ураження та строки зворотного розвитку патологічних змін. Визначено, що рентгенологічними ознаками травматичної нестабільності грудного каркасу є наявність переломів ребер по двох або більше лініях з формуванням реберних клапанів, котрі парадоксально зміщуються на функціональних рентгенограмах, частота яких дорівнює 23,5%. До ранніх легенево-плевральних ускладнень, які виникають в першу добу після травми відносяться респіраторний дистрес-синдром та бронхообтураційний синдром. До пізніх, строки появи яких коливаються від 2 до 30 діб (в середньому 15 ± 6,58 доби), - посттравматична пневмонія, посттравматичний плеврит та згорнутий гемоторакс. Визначено, що при ЗТГК звичайна рентгенографія залишається основним методом діагностики переломів ребер (чутливість - 94,4%; специфічність - 66,7%; точність - 93,6%). КТ є основним видом діагностики пошкоджень легень та плеври (93,3%; 87,5% та 90,0% відповідно). УЗД і КТ є найбільш інформативними методами в діагностці згорнутого гемотораксу (чутливість - 83,3%, 87,5%; специфічність - 92,9%, 91,7%; точність - 75,0%, 90,0% відповідно).