Об'єкт дослідження - пептична виразка дванадцятипалої кишки (ПВДПК), асоційована з H. pylori, у поєднанні з нейроциркуляторною дистонією (НЦД). Мета - підвищити ефективність лікування ПВДПК, асоційованої з Н.рylori, поєднаної з НЦД, за допомогою застосування олії амаранту (ОА) на основі з'ясування особливостей клінічних, морфологічних показників, параметрів аеробного метаболізму та варіабельності серцевого ритму (ВСР). Методи - лабораторні, біохімічні, електрофізіологічні, езофагогастродуоденофіброскопічний, гістологічний, імуногістохімічний, статистичні. Новизна - уперше доведено ефективність корекції аеробного метаболізму за допомогою включення у лікувальний комплекс ОА, а також те, що застосування ОА у післяерадикаційному періоді сприяє відновленню структури слизової оболонки шлунка та підвищенню ВСР. Вивчено динаміку вмісту та розподілу 4-гідроксиноненал-гістидинових кон'югатів (ГН) у слизовій оболонці (СО) тіла та антрального відділу шлунка у хворих на ПВДПК під впливом ОА за допомогою імуногістохімічного методу. Вперше проведено дослідження кореляційних зв'язків між параметрами аеробного метаболізму та показниками ВСР, простежено їх зміни після стандартного лікування та після застосування ОА. Результати - в умовно здорових осіб виявлено нагромадження ГН лише у цитоплазмі залозистого епітелію в антральному відділі (100,0%) та тілі шлунка (95,0%) незалежно від інфікування Н.рylori. Ступінь імунопозитивності цитоплазми гландулоцитів у контрольній групі достовірно не відрізнявся від Н.рylori-позитивних хворих (р>0,05 за тестом Манна-Вітні). Імунопозитивність власної пластинки зумовлена інфікованістю Н.рylori і наявністю запальних клітин. Ліквідація інфікування сприяє нормалізації гістологічної структури СО шлунка, суттєво зменшує прояви запалення, проте ознаки вираженого ОС персистують після ерадикації цього мікроорганізму. ОА зменшує імунопозитивність СО шлунка і ліквідує нагромадження ГН-гістидинових кон'югатів у ядрах, суттєво покращує результати імуногістохімічного дослідження (р<0,05), пришвидшує повернення структури СО до норми після лікування. Параметри ВСР у хворих на ПВДПК, поєднану з НЦД, були суттєво нижчі за параметри контрольної групи (ТР у фоновій пробі на 46,1%, SDNN на 28,0%). Після стандартного лікування ці параметри знижуються на 45,7% і 27,2%, відповідно, перерозподіляються компоненти спектральної потужності зі зниженням HF- та відносним зростанням VLF-хвиль. Застосування ОА забезпечило достовірне зростання ТР у хворих на 21,3% і SDNN на 5,1%, відновлення нормальної структури спектра і наблизило їх до показників контрольної групи. Кореляційні зв'язки між параметрами ВСР та аеробного метаболізму (найбільше виражені та достовірні RMSSD, pNN50 та HF з СОД, р<0,05), у той час як у здорових осіб таких зв'язків не виявлено. Після лікування у першій групі сила кореляційних зв'язків зросла, а якість не змінилася (позитивна кореляція більшості параметрів ВСР з СОД залишились). Після застосування ОА, поряд з підвищенням параметрів ВСР, відбулися зміни кореляцій між досліджуваними параметрами (зникли достовірні кореляції з СОД, з'явилися обернені з ТБК-АП), що свідчить про зменшення напруження метаболічних та регуляційних процесів в організмі хворих після лікування. Результати впроваджено у практику лікувальних закладів, науковий і навчальний процес. Галузь - медицина.
