Нєпрєлюк О. А. Клініко-лабораторне обґрунтування методу ортопедичного лікування хворих з використанням імплантатів та імуномодулятора на тлі виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки

Дисертаційна робота присвячена клініко-лабораторному обґрунтуванню застосування імуномодулятора "Ербісола" для профілактики можливих ускладнень після дентальної імплантації у пацієнтів з виразковою хворобою шлунку і дванадцятипалої кишки. Вперше на підставі проведених клініко-лабораторних досліджень показано, що виразкова хвороба шлунку і дванадцятипалої кишки є ризиком розвитку запальних ускладнень у хворих після дентальної імплантації. Встановлено, що наявність у пацієнтів виразкової хвороби шлунку і дванадцятипалої кишки викликає більш виражену реакцію організму на дентальну імплантацію, що підтверджується збільшенням антиокислювальної, антитриптичної й трипсиноподібної активності змішаної слини, порушенням функціональної активності слинних залоз, зниженням аеробного окислення і ростом анаеробного гліколізу, а також збільшенням біоелектричної активності ротової порожнини. Вперше показано, що використання запропонованого способу оцінки стану періімплантатних тканин може служити прогностичним критерієм ризику розвитку запально-деструктивних змін у періімплантатних тканинах у хворих після дентальної імплантації. Вперше розроблено, обґрунтовано та опрацьовано спосіб профілактики ускладнень після установки імплантатів у ортопедичних хворих з виразковою хворобою шлунку і дванадцятипалої кишки, який передбачає використання "Ербісолу", при застосуванні якого нормалізація швидкості салівації, ферментативної активності змішаної слини та активності лактат- і сукцинатдегідрогеназ нейтрофілів периферичної крові у хворих з виразковою хворобою шлунку і дванадцятипалої кишки відбувається на 3 місяці раніше, ніж у групі порівняння.