Жилін М. В. Необароко в українській літературі першої половини ХХ століття: стильовий аспект

Об'єкт - художні твори П. Тичини, В. Підмогильного, М. Куліша, Є. Маланюка, О. Ольжича, Ю. Липи, О. Стефановича, Ю. Клена; мета - виявлення та естетичний аналіз елементів необарокового стилю в українській літературі першої половини ХХ ст.; методи - системний підхід дослідження літературного твору, формальний метод аналізу, стилістичного аналізу, історико-антропологічний; новизна - необароко в українській літературі першої половини ХХ ст. розглядається з точки зору відродження рис естетики бароко; з'ясовано, що концептивна природа необарокової образності пов'язана з категоріями алегорії та гротеску; використання категорії концепту в дослідженнях окремих пам'яток доби модернізму пояснює їхню атрибуцію "бароковістю" в межах сфери естетичного; зародження необарокового стилю вперше пояснюється як наслідок двох паралельних процесів у культурі: актуалізацією барокової естетики в європейській філософії та філології, що розпочинається з Ф. Ніцше, та успадкуванням традиції українського барокового консептизму у філософії П. Юркевича; розглядається творчість представників Празької школи; досліджувані в межах експресіоністського дискурсу образ поета як людини-стилю та образ асоціального героя-пророка; проаналізовано ідеологічну боротьбу з панівною мовною проскрипцією; результати - можуть використовуватися для розробки навчальних курсів і спецкурсів з історії та теорії літератури, історії естетики у вишах, а також у практиці шкільного викладання та методичної роботи; галузь - філологія