Коваленко Є. П. Клініко-патогенетичне обґрунтування підходів до лікування жінок з гіперплазією ендометрію.

Дисертація присвячена обґрунтуванню підходів до оптимізації методів діагностики та лікування важких форм гіперплазій ендометрію на підставі вивчення змін морфофункціонального стану ендометрію, місцевого та системного гормонального гомеостазу, компонентів протеїназ-інгібіторної системи та прозапальних цитокінів. Показано, що в розвитку важких форм гіперплазій ендометрію важливу роль відіграє запальна реакція, у зв'язку з чим одержані результати можна трактувати з точки зору формування запалення, асоційованого з гіперплазією ендометрію. Про характер і ступінь виразності запальних змін можна судити як за рівнем експресії CD45+ при проведенні імуногістохімічного дослідження, так і за рівнем прозапальних цитокінів, неспецифічних протеїназ та їх інгібіторів у маткових змивах, визначення яких запропоновано в якості додаткових критеріїв малоінвазивної діагностики і прогнозу клінічного перебігу патології ендометрію. На основі виявлених змін показано, що застосування системних і внутрішньоматкових методів гормональної терапії у пацієнток з комплексними гіперплазіями ендометрію призводило до зменшення рівня цитокінів, зниження активності протеїназ і нормалізації гормонального фону. Характер нормалізації місцевих маркерів, покладений в основу оцінки ефективності проведеного лікування гіперплазій, дозволив обгрунтувати застосування агоністів ГнРГ і комбінованих оральних контрацептивів в якості препаратів вибору при лікуванні важких форм гіперплазій ендометрію. Їх використання при лікуванні жінок з комплексною гіперплазією ендометрію показало зменшення кількості рецидивів на 21,4% протягом 12 місяців спостереження порівняно з групою із застосуванням гестагенів.