Мокренцов Д. С. Художня інтерпретація пророцтва в українській прозі першої третини ХХ століття.

У дисертації на матеріалі прози М. Коцюбинського, І. Липи, Г. Хоткевича, С. Пилипенка, Н. Королеви, С. Пилипенка, В. Підмогильного, М. Хвильового, Ю. Яновського, О. Досвітнього, В. Винниченка осмислюється феномен профетизму в українській літературі першої третини ХХ століття. Визначено панівний біблійний архетип пророка та механізми його трансформації та перекодування. Доводиться стильовий спектр естетики пророчого дискурсу: необароко, імпресіонізм, реалізм, релігійний символізм, вітаїзм, неоромантизм, соцреалізм тощо. Пророчі мотиви, що засвідчують спадкоємний зв’язок національної літератури з „вічними” темами світового письменства, актуалізували в творчості українських прозаїків вторинний міф (неоміф), закодований символами та семіотичними знаками прадавніх культур, параболічні жанри, екуменічні експерименти в історіософських концепціях. Ключові слова: профетизм, провіденційність, архетип, вторинний міф, символ, алюзія, алегорія, асоціативність, підтекст, раціоналізм, інтуїтивність, параболізм, сугестія.