Зубко Г. Ю. Маргінальна поведінка як вид правомірної поведінки особи.

Проаналізувавши погляди науковців, автор зазначає, що вони схожі між собою, особливо в контексті описання категорії «маргінальна поведінка особи». Однак, описання даного виду правомірної поведінки на термінологічному рівні і завершується. Тобто характеристика ознак, складу, видів, причин та наслідків маргінальної поведінки як виду правомірної поведінки особи у науковій літературі відсутні. Під маргінальною поведінкою особи слід розуміти такий вид правомірної поведінки, що зумовлена об'єктивною дійсністю, низьким рівнем правової культури та правової свідомості особи, протікає у формі внутрішньо особистісного конфлікту, виражається у нехтуванні суспільними цінностями, враховує лише власні амбіції та інтереси, полягає у дотриманні правових заборон і виконанні обов'язків через небажання нести відповідальність. Маргінальна поведінка особи може бути класифікована за багатьма ознаками та критеріями: 1) за сферою суспільних відносин: соціальна; економічна; політична; психічна тощо; 2) залежно від суб'єкта: маргінальна поведінка особи; маргінальна поведінка колективу; 3) з точки зору аналізу психічних чинників: асоціальна; аморальна; 4) щодо зворотної реакції на дію механізму правового регулювання: добровільна; примусова; 5) за формою прояву: активна, звичайна та пасивна; 6) за критерієм її стабільності: постійна; ситуативна; 7) залежно від потреб, які задовольняються: соціально-орієнтована, собистісно-орієнтована, егоїстично-орієнтована. У дисертації охарактеризовано складові елементи маргінальної поведінки особи, проаналізовано її причини та наслідки. Розкрито напрями профілактики маргінальної поведінки населення України та працівників міліції України. Широкий перелік використаних методів дослідження маргінальної поведінки особи дозволив уникнути однобічності та небажаних елементів суб'єктивізму, що свідчить про комплексний характер дисертаційного дослідження.