Сусол Л. О. Необароковий компонент поетики Ліни Костенко.

У дисертації досліджено необароковий компонент художнього мислення у творчості Ліни Костенко. З’ясовано особливості взаємозв’язку бароко й необароко у європейському та українському вимірах. Наголошено на тому, що варіант необарокового мислення Ліни Костенко ґрунтується насамперед на високому українському бароко ХVІІ–ХVІІІ ст., центральною постаттю якого виступає Г. Сковорода, що спрямував свою творчість на пошук онтологічної сутності та захист гуманістичних цінностей. Субстратом художнього світу Ліни Костенко виступає фольклорне та міфологічне начало. Виявлено, що важливим компонентом поетики є іронія як прояв сміхової культури, що виокремлює вічне від тимчасового, вартісне від випадкового. Роман «Записки українського самашедшого» інтертекстуально пов’язаний з поетикою Гоголя. Доведено, що головна естетична домінанта прозового роману – викриття суспільних симулякрів, які спрямовані на нівелювання людського в людині. Лірика та ліро-епос Ліни Костенко втілюють ідею мультикультурності як діалогічну відкритість насамперед народам, що переживали чи переживають складні та драматичні періоди своєї історії. З’ясовано, що новітні видання творів Ліни Костенко втілюють ідею мистецького симбіозу, який був характерною ознакою барокового книгодрукування. Це розширює інтерпретаційний потенціал художнього тексту. Аналіз творів Ліни Костенко свідчить про активність наступних компонентів необарокової поетики як драматизм, інтелектуалізм, афористичність, націоцентризм, спрямованість на духовні цінності.