Пляскова Ю. С. Морфогенез великогомілкових кісток при імплантації в них біогенного гідроксилапатиту, насиченого марганцем в різних концентраціях (анатомо-експериментальне дослідження)

Дисертаційна робота присвячена вивченню морфогенезу великого-мілкових кісток при імплантації в них біогенного гідроксилапатиту, на-сиченого марганцем в різних концентраціях, а також виявленню компен-саційно-пристосувальних процесів в цих умовах на рівні кісткового ор-гану. Уперше за допомогою комплексу сучасних морфологічних методів дослідження отримані нові відомості, які свідчать про те, що імплантація гідроксилапатитного матеріалу ОК-015 в великогомілкові кістки супро-воджується уповільненням темпів їх росту, звуженням проксимальних епіфізних хрящів та шарів діафізів кісток, зменшенням площі, занятої трабекулами в метафізі і питомої кількості остеобластів на їх поверхні, зменшенням діаметрів остеонів та збільшенням діаметрів їх каналів, гі-пергідратацією і демінералізацією епіфізів та діафізів з пропорційним дисбалансом їх хімічного складу, дестабілізацією фазового складу біомі-нералу кісток, а також зменшенням їх міцності. Доведено, що насичення імплантованого матеріалу ОК-015 марганцем значною мірою згладжує несприятливі зміни морфогенезу великогомілкової кістки при пластиці дефектів; оптимальною концентрацією марганцю в імплантаті є 0,25%.