Можеїтова О. А. Роль простагландину F2а у регуляції жовчосекреторної функції печінки

Об'єкт: жовчосекреторна функція печінки. Мета: вивчення впливу ендогенних простагландинів та екзогенно введеного простагландину F2альфа на жовчосекреторну функцію печінки. Методи: фізіологічні (гострі досліди на щурах), біохімічний (метод тонкошарової хроматографії) і методи статистичного аналізу. Результати: Показано, що за умов пригнічення синтезу ендогенних простагландинів під впливом ацетилсаліцилової кислоти не змінюється рівень холерезу, проте зменшується дебіт глікохолатів. При дії дексаметазону збільшується об'єм виділеної жовчі і вміст в ній тауроконюгатів та окремих ліпідних складових. Під впливом як ацетилсаліцилової кислоти, так і дексаметазону зменшується холато-холестероловий коефіцієнт та співвідношення тригідрокси-/дигідроксихоланові жовчні кислоти, що свідчить про порушення солюбілізуючих властивостей жовчі та збільшення її літогенності. При дії простагландину F2альфа дозозалежно зменшується об'ємна швидкість холесекреції і вміст вільних жовчних кислот в жовчі. При блокаді альфа-адренорецепторів нівелюються гальмівні ефекти простагландину F2альфа на жовчосекреторну функцію печінки, при цьому збільшується об'єм виділюваної жовчі і вміст в ній кон'югованих з таурином жовчних кислот. Сфера використання: фізіологія, фармакологія.