Савчук О. І. Зародження та розвиток соціального вчення в українському греко-католицизмі.

Дисертація присвячена комплексному вивченню історичного розвитку та сучасного стану соціального вчення українського греко-католицизму в контексті його впливу на вітчизняне суспільство як на загальнодержавному, так і на регіональному рівнях (на прикладі Станіславівської єпархії (Івано-Франківської митрополії УГКЦ). Здійснено аналіз соціальних та суспільних важелів, що випливають з фундаментальних принципів Католицької соціальної доктрини ХІХ ст. переконливо довів, що синтез соціальної та національної складових є фізіономічною рисою соціального вчення УГКЦ, яке особливо яскраво відображене в поглядах і діяльності митрополита А. Шептицького. Теологічно-соціальний зміст спадщини А. Шептицького полягає у здатності перенести західноєвропейські соціально-економічні та морально-етичні виклики на соціальне поле України, належним чином конкретизувавши їх у контексті нагальних національних потреб та надавши їм у такий спосіб оригінального національного звучання. Відтворено систему антропологічних і соціальних поглядів християнської теології як загальної змістовної бази українського греко-католицького соціального вчення. Констатовано необхідність усебічного релігієзнавчого вивчення даного феномену, яка випливає із приналежної йому ефективної інтервенції у суспільне буття, що об'єктивно надає соціальному вченню УГКЦ статусу вагомого чинника у процесі гармонізації та оптимізації державно-церковних відносин і досягнення стабільності в українському суспільстві. Проаналізовано соціальне вчення українського греко-католицизму, як систему практичної модернізації ставлення даної християнської конфесії до соціальних "викликів часу". Показано наявність соціальної дії на регіональних рівнях, власних потенціальних можливостей та специфічних методів імплікації у практику. Доведено, що практичний досвід соціальної діяльності українського греко-католицизму, завдяки активному включенню релігійного потенціалу церкви у вирішення назрілих проблем суспільства, виявляється і реалізується як через євангелізаційно-пасторальну діяльність, так і шляхом впровадження конкретних харитативних проектів.