Доскаленко К. С. Концептуальні засади формування і розвитку соціального капіталу на рівні взаємодії органів публічної влади і громадськості

Концептуальні засади формування і розвитку соціального капіталу на рівні взаємодії органів публічної влади і громадськості. Метою дисертаційного дослідження є розробка та наукове обґрунтування концептуальних засад формування і розвитку соціального капіталу на рівні взаємодії органів публічної влади і громадськості та визначення на цій основі напрямів підвищення ефективності публічного управління. Проаналізувати розвиток концепції соціального капіталу у вітчизняній та зарубіжній теорії, систематизувати та узагальнити його основні визначення і підходи; виявити специфіку формування і розвитку соціального капіталу на рівні взаємодії органів публічної влади і громадськості; дослідити та обґрунтувати форми взаємодії органів публічної влади і громадськості, які сприяють формуванню і розвитку соціального капіталу; узагальнити зарубіжний досвід державного сприяння формуванню і розвитку соціального капіталу та оцінювання його стану, визначити у контексті дослідження основні напрями імплементації актуальних інновацій у сучасну практику публічного управління в Україні. Методи дослідження: метод детермінізму, метод діалектичної логіки, метод формальної логіки, метод системного підходу, структурно-функціональний підхід, метод порівняльного та статистичного аналізу, соціологічний метод, мережевий метод. Розроблені концептуальні положення та отримані нові наукові результати, що в сукупності розв'язують важливе наукове завдання теоретико-методологічного обґрунтування та забезпечення формування і розвитку соціального капіталу на рівні взаємодії органів публічної влади і громадськості. Запропоновано теоретичне розуміння поняття "соціальний капітал" на рівні взаємодії органів публічної влади і громадськості як сукупність та результат структурованих відносин між органами публічної влади і громадськості, заснованих на нормах взаємної довіри і зобов'язаннях, що дозволяє забезпечити суспільну ефективність діяльності органів публічної влади. Обґрунтовано з позиції державно-управлінського підходу роль соціального капіталу як джерела самоорганізації соціуму, що стимулює суспільну активність та мобілізує внутрішні ресурси громади, створює умови для сталого розвитку суспільства та вирішення актуальних проблем життєдіяльності громадян України на основі консолідації зусиль усіх соціально активних та відповідальних учасників чотирисекторної соціальної взаємодії. Результати впроваджено у діяльності Одеської обласної ради, у діяльності Немирівської районної державної адміністрації Вінницької області.