Петренко Т. М. Невербальне спілкування як засіб імпліцитної діагностики особистісних характеристик

Об'єкт дослідження: особистість як ідеальний конструкт. Мета: з'ясування механізму закономірного каузального зв'язку між цілісними ознаками притаманності людині гіперкомпенсаторного особистісного ресурсу та експліцитно вираженою у невербальному спілкуванні комунікативною інтенцією. Методи: теоретичні; емпіричні (спостереження, лабораторний експеримент, інтерв'ю, психологічне тестування тощо); математико-статистичні (кластерний аналіз, факторний аналіз); інтерпретаційні (аналіз, синтез, систематизація отриманих даних). У роботі вперше доведено наявність закономірного зв'язку між цілісними аспектами прояву позитивності ставлення людини до світу, себе та оточуючих, позитивності мислення та динаміки ортогенезу і символічними здібностями, що проявляються у вигляді експліцитної комунікативної інтенції; ідентифіковано вірогідні форми прояву цілісних ознак притаманності людині гіперкомпенсаторного ресурсу особистості; здійснено операціоналізацію якісних та кількісних характеристик невербального спілкування як форми реалізації символічних здібностей людини у термінах експліцитно вираженої комунікативної інтенції; дістало подальший розвиток уявлення про єдиний фактор особистості як форму прояву еволюційно доцільного розвитку особистості та емпірично підтверджено зв'язок рівня сформованості єдиного фактору особистості з характеристиками "експліцитної комунікативної інтенції". Результати дослідження впроваджено у навчальний процес на факультеті психології ДНУ ім. О. Гончара: застосовуються при викладанні нормативної професійно орієнтовних дисциплін, у навчально-методичній та консультативній роботі шкільних психологів у навчальних закладах у м. Луганську. Сфера використання: навчальний процес; кадровий менеджмент; психологічна практика (діагностика, консультування); робота правоохоронних органів (детекція обману).