Іконнікова М. В. Інтертекстуальна парадигма антиутопічного художнього дискурсу першої половини ХХ ст. : порівняльно-типологічний аспект.

Об'єкт - романи "Ми" Є. Замятіна, "Чевенгур" А. Платонова, "Сонячна машина" В. Винниченка, "Дивний новий світ" О. Хакслі, "1984" Дж. Орвелла, "Війна з саламандрами" К. Чапека. Мета - виявити художню парадигму інтертекстуальності, що визначила напрями формування й еволюції роману-антиутопії першої половини ХХ ст. Методи - історико-генетичного, порівняльно-типологічного, структурно-функціонального, комплексного аналізу, філологічний, герменевтичний. У дисертації здійснено порівняльно-типологічне дослідження інтертекстуальних джерел, генетичних зв'язків і типологічних відповідників у різних національних варіантах антиутопічного дискурсу першої половини ХХ ст. (романи Є. Замятіна, В. Винниченка, М. Булгакова, А. Платонова, К. Чапека, О. Хакслі, Дж. Орвелла). Систематизовано найважливіші прецедентні тексти, що вплинули на становлення і розвиток антиутопічного дискурсу - твори Платона, Т. Мора, Т. Кампанелли, В. Шекспіра, Дж. Свіфта, Ф. Достоєвського, Ф. Ніцше. Виявлено значення різних форм інтертекстуальності у романі-антиутопії - цитата, ремінісценція, алюзія, прецедентне ім?я. Встановлено константні типологічні ознаки антиутопічного дискурсу у світовій літературі першої половини ХХ ст. Сфера - навчальний процес.