Алієва З. К. Азербайджансько-українські літературно-куль­турні взаємини другої половини ХХ – початку ХХІ століття: імагологічний дискурс.

У дисертації на основі широкої джерельної бази (художня література, публіцистика, наукові статті, переклади тощо) та наукових публікацій висвітлено становлення й розвиток азербайджансько-українських літературно-культурних взаємин у контексті розвитку національних і світового літературного процесу. Уперше до наукового обігу залучено значний масив маловідомих наукових студій, перекладів, переосмислено і проінтерпретовано творчість найбільш репрезентативних азербайджанських письменників: М. Ф. Ахундова, К. Закіра, Ґ. Нізамі, М. Фізулі, С. Шірвані та інших, а також дитячих письменників: Х. Алібейлі, С. С. Ахундова, Р. Ефендієва, Ф. Кочарлінського, А. Сіххата, І. Тапдига, З. Халіла, А. Шаіка та ін. У дисертації досліджено, проаналізовано й узагальнено взаємини азербай­джанської та української літератур від ХІХ – до початку ХХІ ст. Це дало змогу представити азербайджансько-українські літературні, перекладацькі й наукові контакти як цілісний процес, якому притаманні такі ознаки, як діалогічність між культурами й літературами, тяглість і довготривалість, синкретичність. Імагологічні образи в українському й азербайджанському культурно-літературному дискурсах є цілісними, інтегрованими. Вони позначені також такою характеристикою як усталеність, але й, водночас, динамічно розвиваються упродовж ХХ ст. Імагологічні образи поширювалися за посередництва записок мандрівників, листування, наукових праць, прози різних жанрів (історичний, пригодницький романи тощо), поезії (від класичних взірців – до маловідомих для української літератури, як-от рубаї, туюг, газель, пантун, мухтамілат, мурабба та ін.), листування, перекладів, есеїстики, публіцистики тощо.