Беспалько Ю. М. Каталітичний ацидоліз і феноліз епіхлоргідрину в присутності основ

Об'єкт дослідження - реакція розкриття оксиранового циклу епіхлоргідрином нуклеофільними реагентами в присутності каталізаторів основної природи. Мета дослідження - вивчення механізму каталізу реакції епіхлоргідрину з карбоновими кислотами та фенолами в присутності основ і створення кінетичної моделі, яка дає змогу прогнозувати хімічну поведінку нуклеофільних реагентів. Методи дослідження - рН - потенціометрія, ПМР, ІЧ-спектроскопія, елементний аналіз, органічний синтез, квантовохімічні розрахунки, методи диференціального аналізу. Дисертацію присвячено вивченню механізму каталітичної взаємодії епіхлоргідрину з органічними кислотами в присутності третинного аміну і вперше в присутності солі галогеніду тетраалкіламонію, вуглеводневий радикал у катіоні якого містить гідроксильну групу, а також створенню кінетичної моделі реакції, яка дає змогу прогнозувати хімічну поведінку нуклеофільних реагентів. Встановлено, що вплив факторів (замісника в структурі монокарбонових кислот і температури) на швидкість процесу описується рівнянням перехресної кореляції, атрибутами якої є ізопараметричні точки за структурою кислоти й температурою. Показано, що у випадку каталізу триалкіламінами й солями, наявність єдиної ізокінетичної залежності свідчить на користь гіпотези про єдиний механізм їх дії. Методами квантової хімії розраховано геометричні параметри реагентів і перехідних станів реакцій. Показано, що реакції нуклеофільного розкриття оксиранового циклу належать до "м'якої" взаємодії в термінах ЖМКО і їх протікання визначається орбітальним контролем. Встановлено, що на швидкість реакції нуклеофільного розкриття оксиранового циклу впливає більшою мірою пухкий/стислий, ніж ранній/пізній характер перехідного стану. Встановлено, що електрофільна співдія є необхідною умовою протікання процесу. Запропоновано кінетичну модель каталітичного розкриття оксиранового циклу як монокарбоновими кислотами, так і фенолами, у присутності органічних основ, яка дає змогу прогнозувати хімічну поведінку нуклеофільних реагентів.