Касьянова Л. В. Мотиваційна складова державної підтримки інноваційного розвитку

Об'єкт дослідження - процеси державної підтримки інноваційного розвитку. Мета дослідження - теоретичне узагальнення підходів до державної підтримки та розробка науково-методичних рекомендацій щодо організації дієвої мотивації суб’єктів інноваційних процесів. Методи дослідження: логічний аналіз; статистичний аналіз; класифікаційно-аналітичний метод; графічний метод; метод аналізу ієрархій; імітаційне моделювання. Удосконалено: класифікацію непрямих методів державного регулювання інноваційного розвитку за рахунок введення нових класифікаційних ознак: за етапом життєвого циклу інноваційних процесів; за суб’єктами інноваційних процесів, що дозволить визначити сферу застосування різних видів інструментів державної підтримки та диференціювати регулюючий вплив держави в залежності від мотивів учасників інноваційних процесів з урахуванням конкретних стадій життєвого циклу інновацій; методичне забезпечення оцінювання сфери застосування та ефективності використання інструментів державної підтримки інноваційної діяльності, яке, на відміну від традиційних підходів, базується на врахуванні мотивів кожного з учасників інноваційних процесів в залежності від стадій життєвого циклу інновацій, відповідності критеріям ефективності стимулюючих заходів, аналізі динаміки зміни показників ефективності стимулювання інновацій з виявленням впливу факторів; методичний підхід до формування системи інструментів державної підтримки інновацій, що базується на трьохкритеріальному виборі інструментів: вид інновації, етап життєвого циклу інновації, суб’єкт інноваційної діяльності на основі визначення раціональних параметрів застосування системи інструментів із урахуванням інтересів суб’єктів, що дозволяє врахувати адресну спрямованість, можливість та доцільність спільного застосування інструментів державної підтримки інноваційного розвитку. Отримали подальшій розвиток: теоретичне положення до визначення пріоритетних мотивів суб’єктів інноваційної діяльності, відмінністю якого є врахування етапів життєвого циклу інновацій та ступеня участі кожного з суб’єктів на цих етапах, що дозволить здійснювати більш якісну державну підтримку інноваційного розвитку за рахунок стимулювання підприємств до активізації інноваційної діяльності; склад та зміст системи критеріїв доцільності застосування інструментів державної підтримки інновацій, до яких віднесені: скорочення тривалості етапів життєвого циклу інновацій, зменшення витрат суб’єктів інноваційної діяльності на важливих етапах життєвого циклу інновацій, рівень зростання конкурентоспроможності підприємства, задоволення інтересів суб’єктів інноваційної діяльності, період окупності інновації; методичний підхід до визначення доцільності використання інструментів державної підтримки на різних стадіях життєвого циклу інновацій, відмінністю якого є визначення переліку найбільш доцільних податкових та бюджетних інструментів, параметри яких відповідають критеріям ефективності такої підтримки. Наукові результати використовуються у Харківському регіональному фонді підтримки підприємництва (довідка № 01-13/5 від 28.08.2012) та Харківському національному економічному університеті (довідка про використання № 12/85-07-37 від 11.04.2012 р.)