Об'єкт дослідження: салютогенез особистості.Предмет дослідження: салютогенетична спрямованість особистості як показник якості життя.Методи дослідження. З метою вирішення поставлених дослідницьких задач в роботі використана низка методів для забезпечення об'єктивності дослідження салютогенетичної спрямованості особистості, а саме: системно-структурний метод; метод теоретичного аналізу та узагальнення наукових першоджерел за досліджуваною проблематикою; метод наукового спостереження; метод психолого-діагностичного обстеження; метод порівняльного аналізу отриманих результатів; метод математичної статистики. В укладений психодіагностичний комплекс для повного та всебічного дослідження салютогенетичної спрямованості особистості увійшли наступні психодіагностичні методики: методика дослідження рівня самоактуалізації (САМОАЛ) Н.Ф. Каліної, багатомірний опитувальник дослідження самоставлення (ОДС) С.Р. Пантелеєва, методика дослідження рівня задоволеності якістю життя (ІЯЖ) Н.Є. Водопьянової та соціальної креативності М.П. Фетіскіна, самооцінка рівню онтогенетичної рефлексії особистості М.П. Фетіскіна, В.В. Козлова, тест смисложиттєвих орієнтацій Д.О. Леонтьєва. Інтерпретація отриманих результатів здійснювалася на основі використання кількісних порівняльно-статистичних методів з наступним якісним аналізом та узагальненням результатів.Наукова новизна та теоретичне значення дослідження.Вперше: показано, що поняття "салютогенетично спрямована особистість" описує не людей, а ідеальну модель; встановлено, що суб'єктивна оцінка якості життя є однією з провідних ознак салютогенетичної спрямованості особистості; виділені інтернальна і екстернальна види салютогенетичної спрямованості; в структурі цілісного конструкту салютогенетичної спрямованості особистості виділені два фактори, перший фактор можна умовно вважати соціально-психологічним модусом, а другий фактор - модусом особистісного самовизначення та характерологічного благополуччя; продемонстровано, що особистість з салютогенетичною спрямованістю, відрізняє те, що її проблеми є реальними проблемами буття, які якісно відрізняються від невротичних псевдопроблем незрілої особистості; представлена трьохкластерна модель салютогенетично спрямованої особистості; удосконалено поняття "салютогенетична спрямованість" особистості; розширено й доповнено уявлення про вплив особливостей діяльності, соціального статусу на салютогенез особистості.Практичне значення дослідження. Результати проведеного дослідження дозволяють розкрити потенційні можливості особистості зберігати та підтримувати високий рівень активності, працездатності та долати проблемні ситуації адекватним способом. Завдяки салютогенетичній спрямованості особистість не тільки зберігає психологічне здоров'я, але й залишається гармонійною (іноді не дивлячись на травматичний досвід). Результати дисертаційного дослідження допоможуть соціальним психологам і сихологам-консультантам в організації психолого-просвітницької та індивідуально-тренінгової роботи серед представників різних соціальних професій, наприклад, співробітників МНС, педагогів, соціальних працівників та ін. Основні результати теоретико-емпіричного дослідження були впроваджені в лекційній роботі зі студентами Класичного приватного університету (м.Запоріжжя) (довідка № 14 від 02.06.2011р.). Зокрема, основні тези дисертаційної роботи висвітлені у матеріалах спецкурсів "Салютогенез особистості як характеристика її інноваційного потенціалу", "Психологічні особливості соціальних ситуацій" та ін. Сфера використання вищі навчальні заклади, психологічні служби.
