Об'єкт дослідження - процес державного регулювання диспропорційності розвитку регіонів. Мета дослідження - розробка та розвиток теоретико-методичного забезпечення державного регулювання диспропорційності розвитку регіонів України з урахуванням конвергентно-дивергентних тенденцій розвитку територій. Методи дослідження: теоретичного узагальнення; аналізу та синтезу, монографічний, системно-структурний аналіз, компаративний, контент-аналіз, статистичний аналіз, економетричне моделювання; кластерний аналіз; апарат Марківських процесів. Набули подальшого розвитку: теоретико-методичний підхід до державного регулювання диспропорцій розвитку регіонів, який, на відміну від існуючих, заснований на теорії конвергенції та шляхом узгодженого поєднання трьох цілей регіонального розвитку, а саме конвергенції, регіональної конкурентоздатності та міжрегіонального співробітництва, спрямований на формування дієвої регіональної політики держави за рахунок активізації ресурсних можливостей територій та зближення рівнів їх соціально-економічного розвитку; методичне забезпечення аналізу диспропорцій регіонального розвитку, що, на відміну від існуючих, на підставі поєднання статично-динамічної, просторової та клубної оцінки дає змогу побудувати адекватну до можливостей регіонів державну політику локалізації дивергентних тенденцій та сформувати підґрунтя для подальшого зближення рівнів їх розвитку; методичне забезпечення визначення джерел диспропорцій розвитку регіонів, яке, на відміну від існуючих, на підставі розкладання показників конвергенції, спрямовано на виявлення видів економічної діяльності, що виступають найбільш доцільним об'єктом державного регулювання та формують конвергентно-дивергентні тенденції розвитку територій країни. Удосконалено: визначення змісту поняття "диспропорція соціально-економічного регіонального розвитку", яке, на відміну від існуючих, характеризує наявність розбіжності між структурою населення регіонів та структурою показника результативності регіонального розвитку, зумовленою природною різницею в ресурсному потенціалі, неефективністю використання наявних ресурсів та недоліками державного регулювання нерівномірності розвитку територій; методичний підхід до побудови механізму державного регулювання диспропорцій розвитку регіонів України, що, на відміну від існуючих, базується на поєднанні державної підтримки та регіональних можливостей й ініціатив, поєднує конкурентну та кооперативну модель подолання регіональних диспропорцій та спрямований на формування тенденцій зближення рівнів регіонального розвитку за рахунок визначення необхідних темпів зростання. Наукові результати використовуються у Департаменті економіки і міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації (довідка № 25/1 від 12.06.2012 р.), Маріупольської міської ради (довідка № 6627 від 16.11.2012 р.) і у навчальному процесі Харківського національного економічного університету (довідка № 12/85-14-79 від 15.11.12).
