Некряч О. В. Художній історизм як парадигмальна категорія творчості Миколи Костомарова-прозаїка.

У дисертації вперше в українському літературознавстві здійснено комплексний аналіз художньо-історичної творчості М. Костомарова з метою дослідження специфіки художнього історизму письменника, яка полягає у своєрідному синтезі історіографічного й історіософського первнів при визначальності суб'єктивного, оцінного начала у трактуванні історичних подій. При всій увазі й повазі до факту, до джерельної бази, М. Костомарова, передусім, цікавить антропологічний вимір історії, роль особистості, драматизм її буття у контексті драми чи й трагедії всенародної. Отже, чинник не скільки фактологічний, скільки духовно-психологічний. М. Костомаров, показуючи на прикладі ідеалів людини патріархальної, прагнув розкрити прямо протилежні цінності індивіда, психології кожної окремої особистості, коли виводилася жорстока залежність із вищості загальносуспільного над індивідуальним, рубіж добра і зла, правди і неправди, свободи і несвободи, духовного злету і морального колапсу.