Кобиляк Н. М. Порівняльна оцінка інструментальних методів діагностики неалкогольного стеатогепатозу у хворих на цукровий діабет типу 2 (клініко-експериментальне дослідження)

Дисертація присвячена вивченню порівняльної ефективності інструментальних методів діагностики неалкогольного стеатогепатозу у хворих на цукровий діабет типу 2 та у лабораторних тварин з експериментальним ожирінням. Встановлено, що нормальні значення жорсткості печінки за даними еластографії хвилі зсуву лежать у діапазоні 4-6 кПа. Показано, що еластографія хвилі зсуву може використовуватись в якості неінвазивного маркера діагностики неалкогольного стеатогепатозу у хворих на ЦД2 та за умов експериментального ожиріння. Цінність методу зростає паралельно зі зростанням ступеня жирової інфільтрації понад 30 % (чутливість 98 %, специфічність 92 %, PPV 97,4 % і NPV 95,8 %). Для диференціювання стадій стеатогепатозу еластографія має нижчу діагностичну ефективність. Для виявлення легкого стеатогепатозу найвищу діагностичну ефективність мають еходенситометричні індекси (гепаторенальний та індекс згасання) як кількісні показники змін ехогенності. При значенні гепаторенального індексу >1,45 та індексу згасання >61,9 у даної категорії хворих можна діагностувати легкий ступінь стеатозу. Чутливість і специфічність їх висока тільки при дифузному ураженні печінки, що в клінічній практиці не завжди спостерігається. Для диференціювання стадій неалкогольного стеатогепатозу достатню діагностичну цінність має лише гепаторенальний індекс як найбільш чутливий показник. Для легкого ступеня стеатозу його значення лежать в діапазоні >1,45 – <1,85, для середнього – >1,85 – <2,51 та для важкого – >2,51.