Лавренко В. С. Адаптація російської еміграції до суспільств європейських держав (1917-1939):соціокультурний аспект.

Об'єкт - російська еміграція у Європі 1917–1939 рр. Мета - з’ясування особливостей формування російської діаспори у Європі та соціокультурної адаптації емігрантів до нового середовища протягом 1917–1939 рр. Методи - загальнонаукові методи синтезу та аналізу, методи історичного дослідження: історико-генетичний, історико-порівняльний, синхроністичний, метод періодизації та класифікації, просопографічний.У роботі розкрито проблему соціокультурної адаптації російської еміграції першої післяреволюційної хвилі в Європі крізь призму особистісних стратегій адаптантів. Вперше у центр дослідження поставлено типового емігранта, його інтереси, проблеми, стереотипи та, врешті, механізми адаптації.На основі залучення широкого кола опублікованих та архівних джерел, обширного історіографічного матеріалу, комплексно досліджено механізми соціокультурного пристосування емігрантів до суспільств країн-реципієнтів та систему їх уявлень про «інших» та «свій» власний світ.Розкриваючи процес формування російської біженської діаспори у Європі у означений період, автор приходить до висновку про високу міграційну мобільність емігрантів після перетину кордону та часту зміну ними місця проживання в рамках Європейського континенту. Розглянуто вплив дотримання національних традицій у вигнанні на збереження російської ідентичності емігрантів. Досліджено основні стратегії інтеграції емігрантів до ринку праці країн-реципієнтів. Охарактеризовано моделі інтеграції елементів російської національної освіти до освітніх систем країн прийняття. Висвітлено вплив образів населення-країн-реципієнтів на соціокультурну адаптацію російського біженства. Розкрито уявлення емігрантів про національних вождів та про свою місію у Європі як чинники згуртування російської спільноти. Сфера - всесвітня історія, джерелознавство, навчальний процес.