Черняк І. С. Хірургічне лікування діафізарних переломів стегнової кістки у дітей

Робота ґрунтується на аналізі хірургічного лікування 82 пацієнтів з переломами діафіза стегнової кістки. До основної групи дослідження увійшли 66 пацієнтів, в яких оперативне лікування виконували малоінвазивними методиками: стрижнями Ендера (n=23), стрижневими апаратами зовнішньої фіксації (АЗФ, n=28), пластинами з кутовою стабільністю (ПКС, n=7) та інтрамедулярними блокованими стрижнями(n=8). В контрольній групі (n=16), хірургічне лікування проводили за допомогою звичайних пластин. Методом напружених кінцевих елементів проведений біомеханічний аналіз внутрішнього напруження, що виникає в зоні перелому при навантаженні за умов остесинтезу методиками з основної та контрольної груп. Рівномірний розподіл внутрішнього напруження зафіксовано при використанні інтрамедулярних фіксаторів, ПКС та АЗФ; асиметричний розподіл - при остеосинтезі звичайною пластиною. Виконане прогнозування відносного ризику (ВР) можливих ускладнень хірургічного лікування. ВР істотно знижується при лікуванні методиками з основної групи. Оцінка віддалених функціональних результатів (через 6 та 12 міс.) проведено за шкалою Оберга. Розроблений алгоритм хірургічного лікування діафізарних переломів стегнової кістки у дітей в залежності від характеру перелому, цілісності шкірних покривів, віку дитини та наявності супутніх травматичних уражень.