Дисертаційна робота присвячена дослідженню генів класичних і некласичних антигенів головного комплексу гістосумісності І та II класу, однонуклеотидних поліморфізмів промоторної ділянки генів ключових цитокінів у подружжя з ідіопатичним навиковим невиношуванням вагітності та у біологічному матеріалі самовільно елімінованих плодів. Вихідна концепція роботи ґрунтувалася на припущенні, що мутації в генах головного комплексу гістосумісності, з одного боку, і зміни у генах, продукти яких взаємодіють з цим комплексом (HLA-системою), з іншого, можуть бути однією з причин ранніх репродуктивних втрат. HLA-типування провели у 200 подружніх пар з 2-3-разовим самовільним перериванням вагітності до 12 тижнів гестації, котрі віднесені до групи "навикове невиношування вагітності (ННВ)", 150 пар у яких вагітність не наступала жодного разу протягом щонайменше 2-річного сумісного подружнього життя - "первинне непліддям (ПН)" та 34 подружніх пар контрольної групи без обтяженого акушерсько-генетичного анамнезу, котрі мають не менше двох здорових дітей. Встановили, що алель HLA-DRB1*0301 вірогідно асоційований з навиковим невиношуванням вагітності, а його наявність підвищує ризик ННВ для жінки у 2,4 рази У жінок з первинним непліддям ключовим є алель DQB1*0201, його наявність підвищує ризик непліддя для жінки удвічі (OR=2,44; CI-95%: 1,05-5,7). Встановлено, що гомологія за генами двох (DRB1+DQA1) локусів HLA-системи II класу у подружжя на 50 відсотків і вище підвищує ризик ННВ у 2,68 разів, а у випадку гомології подружжя за генами трьох (DRB1+DQA1+DQB1) локусів такий ризик зростає у 12,8 разів. Подібна тенденція спостерігалася і у пар з первинним непліддям. Розподіл та частота генотипів за поліморфізмом інсерція/делеція 14 п.н. 3'UTR гена HLA-G у біологічному матеріалі самовільно перерваних ембріонів вивчалися вперше. Показано, що наявність генотипу інсерція/інсерція 14 п.н. гена HLA-G в ембріона чи у жінки збільшує ризик навикового невиношування більше ніж у два рази. При аналізі SNP в положеннях -1082G/A, -592С/А, -819С/Т гена IL-10 та +874А/Т гена IFN-? встановлено, що ризик ранньої втрати вагітності зростає у три рази при 1082GG- (OR=3.43, CI-95%: 1.72-6.84), 592СС- і 819СС-генотипах (OR=2.79; CI-95%: 1.32-5.92) гена IL-10 та у 2 рази при генотипі 874АА (OR=2.02; CI-95%: 1.09-3.76) гена IFN-?. Як результат, вперше науково обґрунтована інформативність та доцільність вивчення імуногенетичних маркерів формування передумов для раннього переривання вагітності та запропоновано схему комплексних імуногенетичних обстежень подружжя з репродуктивними невдачами в анамнезі, яка описується як: гомологія подружжя на 50 відсотків і вище за генами HLA-системи II класу, наявність в геномі жінки DRB1*0301-алеля, гомозиготного генотипу за алелем інсерція 14 п.н. поліморфізму інсерція/делеція 14 п.н. гена HLA-G, генотипів 1082GG, 592СС, 819СС гена інтерлейкіну-10 та генотипу 874АА гена інтерферону-?.
