Шевчук В. В. Клінічно-патогенетичне обґрунтування диференційованого лікування неалкогольного стеатогепатиту у хворих з метаболічним синдромом

Дисертація присвячена підвищенню ефективності лікування неалкогольного стеатогепатиту (НАСГ) у хворих з найбільш поширеними фенотипами метаболічного синдрому (МС) шляхом диференційованого призначення L-аргініну. При обстеженні 128 хворих на НАСГ, асоційований з МС, встановлено, що неалкогольний стеатогепатит, асоційований з класичним метаболічним синдромом (артеріальна гіпертензія (АГ) + абдомінальне ожиріння (АО) + дисліпідемія (ДЛ) + порушення толерантності до глюкози/цукровий діабет типу 2 (ПТГ/ЦД-2)) та з його фенотипом (АГ+АО+ ПТГ/ЦД-2), на відміну від НАСГ, асоційованого з фенотипами МС (АГ+ДЛ+ПТГ/ЦД-2) та (АГ+ДЛ+АО), супроводжується вірогідно вищою частотою виникнення та інтенсивністю клінічних і біохімічних синдромів; істотнішими порушеннями оксидантно-протиоксидантного гомеостазу, протеїназо-інгібіторної системи крові, функціонального стану ендотелію, гемокоагуляції та фібринолізу, структурно-функціональних властивостей еритроцитів; суттєвішим цитокіновим дисбалансом; більшою вираженістю стеатозу, балонної та гіаліново-краплинної дистрофії, гістологічної активності, що призводять до прогресування фіброзу печінки з переважанням F2-F3 стадій. Доведено, що призначення L-аргініну на тлі базисної терапії НАСГ, асоційованого з МС, суттєво впливає на основні клініко-патогенетичні особливості перебігу зазначеної патології та покращує якість життя пацієнтів.