Юр'єва Н. М. Гендерно обумовлена специфіка клініко-психопатологічних проявів і соціального функціонування жінок, хворих на параноїдну шизофренію

На підставі комплексного клініко-психопатологічного, клініко-анамнестичного, психодіагностичного й соціально-демографіічного обстеження 230 пацієнтів з параноїдною шизофренією, серед яких були 120 жінок (основна група) та 110 чоловіків (група порівняння), встановлені гендерноспецифічні клініко-психопатологічні особливості перебігу параноїдної шизофренії, а також розбіжності соціального й родинного функціонування та якості життя пацієнтів, що стало підставою для наукового обґрунтування підходів до гендерноспецифічної терапії та розробки гендерноспецифічних заходів психосоціальної реабілітації жінок, хворих на параноїдну шизофренію. Об'єм і зміст заходів, основу яких складають психоосвіта, групова, поведінкова і сімейна психотерапія, запропоновано визначати в залежності від ступеню гендерноспецифічної дезадаптації соціального функціонування: при легкому ступені (39,2%) - менші за об'ємом, але широкі за змістом психосоціальні заходи, що охоплюють усі сфери функціонування жінки та мають максимальну соціальну спрямованість; при помірному ступені (42,5%) - ширші за об'ємом, проте, більш вузькі за змістом психосоціальні заходи, які охоплюють уражені сфери функціонування та мають конкретну спрямованість на відновлення втрачених навичок та підтримку максимально можливого рівню незалежного існування; при тяжкому ступені (18,3%) - максимально широкі за об'ємом, проте, вузькі за змістом, психосоціальні заходи, спрямовані на максимальне відновлення наявних дефектів функціонування, зокрема, навичок самообслуговування.