Чжу В. . Вплив міжоклюзійних співвідношень на стабільність результатів ортодонтичного лікування у пацієнтів з патологією прикусу ІІ класу за Енглем.

В дисертаційній роботі представлено теоретичне узагальнення та нове вирішення актуального завдання сучасної стоматології – підвищення ефективності ортодонтичного лікування зубощелепних аномалій II класу за Енглем з використанням незнімної апаратури шляхом вивчення функціональної оклюзії до, в процесі і після лікування з подальшою оклюзійною корекцією під час ретенційного періоду. Розроблено алгоритм для попереження виникнення ускладнень і рецидивів після ортодонтичного лікування, який передбачає поетапне вибіркове пришліфовування окремих груп зубів під контролем рентгенологічних досліджень та ЕМГ-дослідження, реставрацію опорних горбків інфраоклюзійних зубів для стабілізації результатів ортодонтичного лікування. Застосування розробленої методики дозволило отримати прийнятну оклюзію в 80,6 % випадків. Покращення відзначено у всіх пацієнтів з дисфункціональними симптомами, горбковими контактами, патологічним стиранням, сагітальною щілиною, подвійним прикусом, а також у пацієнтів з горбковими контактами, але без дисфункціональних симптомів.