Єремєєв П. В. Старообрядці Харківської губернії (1825–1917): соціальна структура та кількісні характеристики

Об’єкт дослідження: старообрядці Харківської губернії у 1825–1917 рр. Мета дисертації: характеристика старообрядницького населення Харківської губернії як типу соціальної спільноти, визначення його структури, кількісних характеристик та чинників, що зумовлювали їхні зміни. Методи: соціальної історії, кліометрики та історичної демографії, історико-генетичний, історико-порівняльний, історико-типологічний. Наукова новизна: у дисертації здійснено дослідження старообрядницького населення Харківської губернії як типу соціальної спільноти, визначена його структура, кількісні характеристики, виявлені фактори, що зумовлювали їхні зміни; схарактеризовані внутрішні та зовнішні межі старообрядницької спільноти регіону, проаналізований її взаємовплив із раціоналістичним сектантством, виявлено, яким чином практики приховування віри впливали на внутрішню структуру старообрядницької спільноти; внутрішні зміни, що відбувалися у старообрядницьких общинах Харківщини, досліджувалися в рамках теорії трансформації «церква-секта», а також теорії «соціального дисциплінування»; у роботі виявлені чинники, що зумовлювали зміни чисельності офіційно зареєстрованих та таємних старовірів регіону, визначено вплив регіональних та конфесійних особливостей на статевовікові характеристики старообрядницької спільноти Харківщини. Практичне значення: матеріали дисертації можуть бути використані у процесі створення узагальнюючих праць з історії України та Росії, історії релігії та Церкви, у процесі підготовки навчальних посібників, розробці навчально-методичних комплексів з історії релігії для вищих навчальних закладів. Сфера використання: вищі навчальні заклади освіти.