Дисертаційна робота присвячена теоретико-експериментальному дослідженню емоційного інтелекту як чинника психологічної готовності до соціономічних професій. На базі проведеного теоретичного аналізу виокремлено три складові психологічної готовності: когнітивно-цільову, мотиваційну і поведінкову; визначено їх критерії та рівні. Емоційний інтелект розглядається як багатогранний психологічний феномен, зокрема, як: інтегральна особистісна властивість, яка включає сукупність емоційно-інтелектуальних здібностей і опосередкована особистісними рисами (які можуть сприяти кращому чи гіршому розумінню емоцій); як один із психологічних ресурсів людини. Емоційний інтелект реалізується в діяльності фахівців соціономічних професій завдяки взаємозв'язаним і взаємозалежним психологічним механізмам (рефлексії, антиципації, фасилітації), які, в свою чергу, забезпечують реалізацію таких функцій емоційного інтелекту, як пізнавальна, спонукальна, регулятивнав різноманітних проблемних ситуаціях. У дослідженні на основі встановлених кореляцій виявлено специфічність зв'язків здібностей емоційного інтелекту із складовими психологічної готовності і проведено порівняльний аналіз особливостей розвитку емоційного інтелекту у представників різних соціономічних професій (психологів, педагогів і лікарів). Зокрема, виявлено різницю у вибірковості локусу фіксації на проблемі: майбутні лікарі фіксують свою увагу на управлінні емоціями пацієнта, а майбутні психологи - на змісті його емоцій. У майбутніх педагогів і лікарів в процесі навчання у ВУЗі формуються установки до формальних взаємовідносин і керівної позиції щодо суб'єктів своєї праці (пацієнтів, учнів); у більшості майбутніх психологів комунікативні установки відрізняються конструктивною спрямованістю і гармонійністю. Спираючись на результати констатувального етапу дослідження, було розроблено інтегративний тренінг зі створення умов розвитку емоційного інтелекту. В ньому застосовувались різні методи і засоби (дискусії, ігрові технології, психогімнастичні та релаксаційні вправи, вправи на самопізнання, рефлексивні коментарі тощо), які було переосмислено відповідно цілям тренінгу. Порівняння експериментальної і контрольної груп підтвердило, що запропонований інтегративний тренінг має високу ефективність завдяки створенню умов, які, активізуючи пізнавальну, спонукальну і регулятивну функції емоційного інтелекту, сприяють розвитку як емоційного інтелекту, так і психологічної готовності до соціономічних професій.
