Мукан В. С. Поетика абсурду в українській драматургії першої половини ХХ століття (на матеріалі творів Миколи Куліша та Ігоря Костецького)

Здійснено цілісний аналіз специфіки "театру абсурду" в світовій драматургії. На основі дослідження п'єс європейських і американських абсурдистів узагальнено основні риси поетики абсурду. Серед них - деформація мови персонажів, гра слів, відособленість героїв, невизначеність просторово-часових координат, сюжетна статичність, наявність гротеску та парадоксу. Визначено, що "театр абсурду" - це явище літератури XX століття, яке виникло на ґрунті модернізму, увібравши в себе риси авангардизму. У п'єсах М. Куліша виявлено елементи поетики абсурду - гротескні персонажі, парадокси, символи й екзистенційні мотиви. Однак ці твори відповідають не всім рисам драми абсурду - дії героїв у п'єсах М. Куліша є зв'язними та логічними, сюжет розгортається традиційно.