Шемлі М. . Прогнозування перебігу функціональної гіпотонусної дисфонії на основі даних електрофізіологічних досліджень

За допомогою методів ЕЕГ, КСВП та ДСВП обстежено 123 хворих на функціональну гіпотонусну дисфонію, поділених на 4 групи за ступенем порушень у діяльності голосового апарата по даним відеоларингостробоскопії: 1- з незначними порушеннями, 2- з вираженими, 3- з вираженими та ускладненим перебігом, 4- зі значними порушенням та гіпертонусом вестибулярного відділу гортані. За даними КСВП у хворих з ФГД виявлене вірогідне (Р<0,05) збільшення латентного періоду V хвилі в групах 2, 3 та 4, а також ЛПП ІІ та ІІІ, МПІ І-V у групах 3 та 4, а у 4 групі - і І-ІІІ КСВП. За даними ДСВП при стимуляції тонами 1 та 4 кГц виявлене достовірне подовження ЛПП компоненту N2 ДСВП в усіх хворих, а також ЛПП P2 ДСВП в 3 та 4 групах. За даними ЕЕГ в усіх хворих виявлені зміни біоелектричної активності головного мозку, причому у більшості хворих 3 та 4 груп спостерігались ознаки патології у діенцефальних і діенцефально-стовбурових структурах, зміни відсоткового вмісту основних ритмів, особливо ?-ритму, зниження амплітуди ?-ритму. Встановлено, що у хворих на ФГД паралельно з прогресуванням порушень у голосоутворюючій системі спостерігається погіршення функціонального стану центральних відділів слухового аналізатора та біоелектричної активності головного мозку за даними СВП і ЕЕГ. Отримані результати доповнюють знання про патогенез голосових дисфункцій, роль функціонального стану ЦНС та центральних відділів слухового аналізатора у виникненні і розвитку функціональних порушень голосоутворення